Лікування сечокам’яної хвороби

Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) є захворюванням, що уражає сечовидільну систему й  проявляється утворенням каменів в нирках, рідше – у сечоводах або міхурі. Патологія може з’явитися у людей будь-якого віку та статі.

Основні прояви уролітіазу – ниючий або нападоподібний біль в попереку, різкі ниркові коліки, утруднене сечовипускання з частими позивами та кров’янистими виділеннями. До цих ознак додаються нудота і блювання, лихоманка, здуття і напруженість живота. Іноді камінь виходить самостійно із сечею, і неприємні симптоми згасають.  

Сечокам’яна патологія розвивається разом із ендокринними порушеннями та аномаліями будови сечовивідних шляхів. Також причиною є гіперкальціурія та остеопороз, хронічні запалення та інфекції сечостатевої системи, застої сечі у сечівнику і нирках, постійне зневоднення. Це призводить до утворення каменів.

Без лікування хвороба швидко прогресує й призводить до гострого болю і ускладнень – хронічного пієлонефриту, ниркової гіпертонії, недостатності та пієлонефрозу.

Щоб не допустити тяжких наслідків, зверніться до лікаря при перших же ознаках, адже при вчасному діагностуванні й невеликих розмірах каменів терапія пройде швидше і легше. 

Щоб скласти індивідуальний план терапії, після збору анамнезу й опитування уролог проводить комплексне обстеження. 

До основних методів діагностики входить:

• загальні аналізи сечі і крові;  

• біохімія крові;

• рентген/КТ нирок;

• УЗД.

У пацієнтів із даною хворобою у сечі відзначається кров (гематурія), підвищений рівень лейкоцитів (лейкоцитурія) та утруднений відтік сечі (дизурія).

Методи терапії підбираються індивідуально – під стадію захворювання, тип, розмір, кількість і локалізацію каменів. Курс і тривалість визначає уролог. Лікування буває консервативним і хірургічним.

Медикаментозна терапія застосовується при невеликих розмірах утворень й полягає у знеболенні і знятті спазмів. Лікар призначає препарати, що полегшують просування каменів, знеболюючі, протизапальні та іноді опіоїдні ліки. Також пацієнт має дотримуватися дієти.

Якщо камені відходять самостійно, додаткове лікування не потрібне. Інші випадки потребують інструментального видалення цистоскопом або рефлектором, а також шляхом операції.

Хірургічне втручання показане, коли виходу каменю не відбувається, а прийом медикаментів не дає результату.

Проводиться літотрипсія, при якій камінь роздроблюють, й потім він виходить з організму природним шляхом. Літотрипсія буває безконтактною – камінь розбивають ультразвуком, та контактною, коли камінь дроблять в нирці інструментами через сечовивідні шляхи.

При лазерній перкутанній літотрипсії хірург дістається нирки через поперек. В неї вводять світловод з лазерним променем або УЗ випромінювач. Теплова енергія діє на камінь і руйнує його.

Особливо тяжкі випадки вимагають повного видалення каменю з ниркою. 

Щоб не допустити рецидиву сечокам’яної хвороби важливо нормалізувати метаболізм  при ендокринних причинах захворювання. Вимиванню каміння допомагає дотримання питного режиму. Також необхідно збалансовано харчуватися, уникати переохолоджень і відмовитися від паління та зловживання алкоголем.

Щодо фізичної активності, помірна фізкультура – не протипоказана і корисна. Водночас при інтенсивних навантаженнях конкремент може зміститися, тому в період лікування не рекомендовані тренування зі стрибками, бігом та ін. ударним впливом. 

Вчасно лікуйте сечостатеві захворювання, прислухайтеся до самопочуття і не ігноруйте біль в попереку, порушення сечовипускання та інші підозрілі симптоми. Зверніться до уролога медичного центру «Оксфорд Медікал» у Хмельницькому, щоб пройти обстеження та отримати лікування на ранній (безопераційній) стадії.