Діагностика та лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю у дітей

Синдром дефіциту уваги у дітей з гіперактивністю (СДУГ) є одним з найчастіших розладів психоемоційного розвитку дитини. Особливість цих малюків – висока збудженість, запальність, активність та складність із зосередженням на чомусь.  

Діти з таким синдромом – непосиди, не вміють контролювати імпульси та емоції.  На подібні прояви слід зважати змалку, адже вчасна корекція допоможе уникнути проблем із навчанням, спілкуванням та побутом. Для точної діагностики і лікування звертайтеся до дитячого невролога (невропатолога) медичного центру «Оксфорд Медікал» у Хмельницькому. 

Перші ознаки помітні з 2–3 років, але їх можуть списувати на темперамент або невихованість дитини, а до спеціалістів звертаються лише в більш дорослому віці (наприклад, у 6–7 років), коли розлади помітні у школі і заважають соціалізації та навчанню.

Порушення спричиняють наступні чинники: 

• ускладнення при вагітності: гестоз і токсикоз, гіпоксія плода;

• стрімкі/передчасні пологи;

• мала вага новонародженого та перенесення тяжких захворювань в перший рік життя; 

• шкідливі звички/умови праці у вагітної.

До ключових ознак синдрому відносять наступні.

Гіперактивність: малюк багато рухається, його складно втримати на місці. Така дитина не може витерпіти урок, постійно совається або навіть встає і ходить по кабінету. Може не слухати співрозмовника, перебиває, відволікається.

Неуважність: дитина не здатна концентруватися, ніколи не доводить до кінця справу, її увага розсіяна, постійно змінюються інтереси. Дитина не дослуховує, що їй говорять, губить або забуває речі.

Імпульсивність: малюк не замислюється над своїми діями, словами і їх наслідками, говорить перше, що спадає на думку. Таким дітям складно дотримуватися правил та інструкцій.

Розлади поступово призводять до втрати будь-якої мотивації, труднощів із формулюванням думки і адаптації в соціумі. 

По мірі дорослішання приєднуються інші ознаки СДУГ:

• нечітка дикція, швидка мова;

• складність в навчанні попри високий інтелект;

• швидка втомлюваність;

• тривожні стани, фобії;

• порушення сну;

• аутизм;

• розлади поведінки.

В майбутньому СДУГ призводить до конфліктів, різних травм, перепадів настрою та неврозів. У частини дітей симптоматика з віком зникає, але це радше виключення, ніж правило. Тому, якщо ви підозрюєте синдром гіперактивності у свого малюка, краще завчасно проконсультуватися у дитячого невролога (невропатолога). Фахівці нашого медцентру проведуть необхідні обстеження і тестування та складуть план корекції.

Щоб виявити синдром дефіциту уваги і гіперактивності, лікар проводить огляд і опитування та спостерігає за дитиною. Зазвичай цього досить, щоб діагностувати наявність порушення.

В окремих випадках батьків з малюком можуть направити на консультацію і огляд до профільних спеціалістів, щоб виключити інші фізіологічні причини проблеми.

Лікування передбачає комплексний підхід. 

Нейропсихологічне відновлення: метод полягає у заняттях, в процесі яких малюк виконує спеціальні фізичні і розумові вправи, що коригують здібності та формують основні навички і здатність до самоконтролю.

Біозв’язок: дитина вчиться управляти своїм станом за допомогою регулярного виконання комп’ютерних завдань, що тренують необхідні структури мозку. В ході занять обладнання фіксує зміни показників активності мозку пацієнта.

Психотерапія: спеціаліст працює з малюком, формуючи навички взаємодії та комунікації з оточуючими.

Прийом ліків: додатково можуть призначатися психостимулятори, що полегшують симптоматику.

Також пацієнтам із СДУГ показані:

• заняття з логопедом і дефектологом;

• повноцінний відпочинок;

• щадне навчання – індивідуальне вдома або в інклюзивних міні-класах;

• збалансоване харчування;

• адекватні фізичні навантаження.

При своєчасній корекції синдром дефіциту уваги і гіперактивності швидко піддається лікуванню, тож записуйтесь до дитячого невролога (невропатолога) медичного центру «Оксфорд Медікал» у Хмельницькому, щоб стабілізувати поведінку і психоемоційний стан дитини та уникнути прогресування і ускладнень патології.